Читать книгу Острів Дума онлайн

13 страница из 232

Я сидів без сорочки. Від правої руки в мене залишилося три з половиною дюйми нижче плеча. Я смикнувся цією куксою в її бік – смикання було єдине, на що я був спроможний з рештками м’язів.

– Це я показую тобі середнього пальця. Ушивайся звідси, якщо ти так вирішила, куряча дезертирко.

Крупні сльози покотилися її обличчям, хоча вона намагалася посміхатися. Через силу.

– Курв’яча, Едґаре, – сказала вона. – Правильне слово буде курв’яча.

– Це слово є таким, яким я його вимовляю, – відповів я і знов почав качати прес тією ж вправою. Скручування диявольськи важко робити безрукому; тіло завалюється в порожній бік. – Тебе б я не покинув, отак-от. Я б не покинув тебе. Мене б не злякали ні бруд, ні кров, ні сеча, ні розлите пиво.

– Справа в іншому, – сказала вона, навіть не намагаючись втерти собі обличчя. – Справа в іншому, і ти це сам знаєш. Я б не роздирала тебе навпіл, якби навіть лютувала.

– Мені довелося б потрудитися, щоб розідрати тебе навпіл однією рукою, – відповів я, пришвидшуючи вправу.