Читать книгу Острів Дума онлайн

39 страница из 232

– Так, – погодився я, послаблюючи тиск. – А ви не допоможете мені підвестися?

– Я не певен, що зможу, – сказав Джон. – Я швидше впущу нас обох.

– Тоді підіть і погляньте, як там Ґолдстайни, – сказав я.

– Це її пес, – сказав він. – Я сподівався… – Він похитав головою.

– Так, пес її, – погодився я. – І мені не хочеться, щоб вона вийшла сюди і побачила його таким.

– Так, звичайно, але…

– Я допоможу йому, – сказала місіс Фіверо. Їй трохи покращало, і цигарка полетіла в канаву. Вона потягнулася до моєї правої пахви і враз зашарілася. – Я не зроблю вам боляче?

Так то воно так, але залишатися мені в цій сидячій позі болючіше. Тому я відповів їй, що ні. Джон уже підходив до ґанку Ґолдстайнів, коли я вхопився за бампер «гамера». Разом ми спромоглися поставити мене на ноги.

– Гадаю, у вас нема нічого, чим би можна було накрити собаку?

– В мене на задньому сидінні лежить старий плед.

– Добре. Чудово.

Вона вже рушила до задніх дверей – зважаючи на розмір «гамера», то буде довга подорож, але зупинилася.