Читать книгу Острів Дума онлайн

46 страница из 232

Я спустив ноги з ліжка і взявся за телефон.

– Якщо я буду тобі потрібен, телефонуй мені. – Так говорив Камен. – Хоч вдень, хоч вночі. – І якби його номер був у пам’яті цього телефона, я певне так би й зробив. Але реальність перевстановилася – я був у котеджі на озері Фален, а не в будинку в Мендота Ґайтс, ніяких голосів, ніякого каркання знизу більше не лунало – тож і потреба відпала.

Реба, Лялька-Контролерка-Люті, виросла до розміру справжньої дитини. А чому б ні? Я розлютився, щоправда, на місіс Фіверо, а не на Ґендальфа, і не уявляв, який стосунок мають зубаті жаби до цін на боби в Бостоні. Насправді питання стосувалося собаки Моніки. Чи це я вбив Ґендальфа, чи то він сам здох?

Можливо, треба відповісти на питання, чому я так зголоднів після цього. Можливо, це і є головне питання.

Так зголоднів за м’ясом.

– Я обхопив його руками, – прошепотів я.

Рукою, ти маєш на увазі, в тебе ж тепер тільки одна. Надійна ліва.

Проте в пам’яті я брав його руками, у множині. Каналізуючи свою лють,

(воно було ЧЕРВОНИМ)