Читать книгу Кат онлайн

106 страница из 129

– А ще, старша інспекторко! Старша інспекторко! – гукнув чоловік, перекрикуючи стриманий гамір, і випробував удачу, поставивши третє запитання: – Зважаючи на те, що жертвами наразі були троє осіб – поліціянт, чоловік на ім’я Вільям Фоукс і сам «Лялькар», і на кожному з них було вирізано слово «приманка», я можу лише припустити, що ви й ваші колеги розглянули такий варіант: насправді ці послання призначені для вас.

Запала мертва тиша: ціла кімната нетерплячих журналістів чекала її відповіді на запитання – якщо чесно, доволі слушне.

Леннокс підсунула до неї картку «не можу висловлювати припущення». А як інакше, з гіркотою подумала Бакстер. Леннокс аж ніяк не збиралася визнати, що перетягнула її на інший кінець світу їй же на біду.

– Це лиш один із кількох можливих варіантів, які ми наразі розглядаємо, – сказала Бакстер. Під «ми» вона, звісно, мала на увазі Едмундса.

Леннокс явно трохи роздратувало те, що Бакстер відхилилася від картки, зате професійна і стисла відповідь її начебто задовольнила.