Читать книгу Кат онлайн

102 страница из 129

– Так, – погодився Руш, якому навіть не треба було це перевіряти.

Бакстер тепер м’яко хропіла. Кертіс на мить поглянула на неї, а тоді тихо сказала:

– Старша агентка сказала мені не ділитися з нею нічим важливим.

– Чому?

Кертіс стенула плечима.

– Їй тут однаково залишається бути всього кілька днів.

– Шкода. Мені вона досить-таки подобається.

– Ага. Мені теж.

– Відпочиньте, – сказав він Кертіс. – Я побуду насторожі.

– Ви впевнені?

Руш кивнув. Менш ніж за п’ять хвилин Кертіс спала поряд із ним, а за десять устиг заснути й він.

Будильник Кертіс задзвонив о шостій ранку. Розплющивши очі після цілої ночі на її ліжку, їхня трійця трохи спантеличилася.

– Раночку, – прохрипів Руш.

– Раночку, – відповіла Кертіс, потягуючись.

Бакстер гадки не мала, що відбувається.

– Я прийму душ, – оголосив Руш.

Він підвівся й пішов до дверей, а тоді різко спинився, витріщився на підлогу й застогнав.

– Що таке? – спитала Кертіс.

Вона сторожко підійшла до нього й опинилася поряд із розплющеним трупом, утоптаним у килим.