Читать книгу Кат онлайн

101 страница из 129

– Це? – перепитав Руш із капцем у руці.

– Не конкретно це, а просто це: хрінові номери в готелях, м’яті сорочки… самотність.

– Ви ділите ліжко з двома людьми, – зауважив він.

Вона скрушно всміхнулася.

– Ні, – сказав Руш. – Але якби це раптом мені набридло, то не думаю, що зміг би тоді довго цим займатися.

– Напевно, дуже важко перебувати в розлуці з дружиною й донькою.

– А я все одно цим займаюсь. Якщо ви не маєте таких зв’язків і вам уже важко…

– Мені не важко! – гарикнула Кертіс.

– Вибачте, невдало дібрав слова.

– Я просто… Невже життя буде таким вічно?

– Так, якщо ви його не зміните, – відповів Руш.

Кертіс пожбурила через голову черевик. Той пом’яв благеньку перегородку й потривожив сон Бакстер.

– Тінь… вибачте, – знизала вона плечима.

– Це не моє діло, тож можете спокійно пожбурити в мене ще одним капцем, якщо я говоритиму недоречно, та псуючи собі життя, просто щоб довести, що ви прийняли правильне рішення, ви насправді не доводите геть нічого.

Кертіс задумливо кивнула.

– Бакстер надягнула піжамні штани задом наперед, – сказала вона за кілька секунд.