Читать книгу Кат онлайн

118 страница из 129

– Та ви жартуєте, – відповів Блейк. – Я там, блін, дорогу на кілька хвилин загубив.

– Срань господня, це абсолютний триндець.

Блейк відволікся: під стукіт копит по бетону за кілька футів над головою Сандерса проплив якийсь золотавий силует.

– Що тепер? – важко видихнув Сандерс і дістав свій телефон, який задзвонив. – Шефине?

Дорогою назад до регіонального управління Бакстер зателефонувала Ваніті. Її здивувало те, як спокійно і рішучо говорила її командирка, що тепер збиралася перебрати на себе контроль над справжнім місцем злочину замість ховатися за письмовим столом. Ваніта переповіла їй нечисленні, безсистемні подробиці, які знала, і сказала Бакстер, хто з працівників уже перебуває на місці. Це нітрохи її не заспокоїло.

– Сандерсе, ви можете надати мені оперативне зведення? – спитала Бакстер із того боку Атлантики.

Бакстер знайшла собі вільний стіл і взяла ручку й папір.

– Абсолютна срань, – стисло відповів Сандерс. – Бачили, яка ниньки погода в Лондоні? Чортівня. Ми не бачимо власних рук у себе під носом. До мене підкрадаються люди верхи на конях – виринають із туману і стають дибки; тут, блін, якась «Сонна Лощина».