Читать книгу Кат онлайн

120 страница из 129

– Ага, секундочку… Блейку! Шефиня хоче з тобою побалакати… Ага, з тобою. Нащо ти зачісуєшся? Вона тебе не бачить… Та навіть я тебе не бачу!

На тому кінці лінії залунав тріск.

– Шефине! – озвався Блейк, відчуваючи, як йому до щоки липне волога з холодного екрана, і вдивляючись у ясне нічне небо. На нього найшло якесь фантастичне відчуття – наче він видерся кудись високо над безладом унизу і пробив головою хмаринку.

– Підійдіть до місця злочину і скажіть мені, що саме ви бачите.

Ілюзія зруйнувалася, Блейк виконав вказівки і проліз під стрічкою, якою вони оточили обвуглений кістяк машини. Він увімкнув ліхтарик, і його розсіяне світло різкіше окреслило темний дим, що досі виходив із решток автівки, здіймаючись угору, щоб забруднити гірку ніч, і заплутуючись у пасмах білого диму.

– Гаразд. Я на Мелл, там, де палац. Практично посеред дороги стоїть одна поліційна машина, повністю вигоріла. – Коли він підійшов ближче, в нього під ногами захрустіли й затріщали бите скло та пластикове оздоблення. – Два трупи, на водійському й пасажирському місцях. Свідок бачив, як із машини виходив дим, коли вона від’їхала від Трафальґарської площі. Кілька секунд – і вона обернулася на пекло.