Читать книгу Кат онлайн

121 страница из 129

Тут Блейк за звичайних обставин негарно пожартував би чи зробив би недоречне зауваження, та через поєднання моторошної атмосфери, значущості четвертого вбивства, скоєного невідомими людьми, і гротескної сцени в себе перед носом несподівано вирішив повестися професійно. Просто взяв і захотів добре виконати свою роботу.

– Як близько вона під’їхала до палацу? – спитала Бакстер.

– Не так уже й близько. Я сказав би, що ми пройшли десь із дві третини відстані, але дорога тут довга й стара. Однак, на мою думку, слід вважати, що цього вони й хотіли – просто вогонь поширився надто швидко.

– Розкажіть мені про трупи.

Він знав, що це скоро станеться. Усі дверцята були відчинені: пожежники дивилися, чи немає всередині когось іще. Блейк прикрив носа і став навколішки поряд із обвугленими рештками.

– Вони, гм… із ними все погано. – Його знудило, але він нічого не виблював. – Господи. Запах… – Блейк відчув, що його знову нудить.

– Знаю, – співчутливо озвалася Бакстер. – Що ви бачите?

Із оголеної ходової частини автівки досі крапала брудна від сажі вода, що замерзала схожими на дьоготь калюжами довкола його ніг. Він посвітив ліхтариком «Маґлайт» усередину машини.