Читать книгу Кат онлайн

14 страница из 129

– Я мав щастя побачити, як кілька з вас виросли поряд зі мною, перетворившись із нахабних малих стажерів на, – тут він відчув, що йому самому защипало очі, – сильних, незалежних, красивих і сміливих молодих жінок… – і чоловіків, – додав Фінлі, побоюючись, що, можливо, щойно «виказав» самого себе. – Хочу сказати, що працювати разом із вами було дуже приємно і я справді вами пишаюся. Дякую.

Він прокашлявся й усміхнувся колегам, які зааплодували йому, а тоді нарешті зобачив Бакстер. Вона стояла поряд із столом у своєму кабінеті, зачинивши двері, й несамовито жестикулювала, розмовляючи з кимось телефоном. Фінлі знов усміхнувся, цього разу сумовито, тим часом як юрба розсіялася, зоставивши його самого, щоб зібратися з думками й востаннє звільнити приміщення.

Коли він почав прибирати фотографії, що роками висіли у нього на робочому місці, його загальмували спогади. Особливо захопило його думки одне зображення, пом’яте й вицвіле від часу – знімок різдвяної вечірки. На лисуватій голові Фінлі красувалася корона із крепованого паперу, що неабияк тішило його друга Бенджаміна Чемберса, який обняв однією рукою Бакстер. Це фото, напевно, було єдиним, де вона по-справжньому всміхалась. А збоку безславно програвав парі, за яким мав підняти Фінлі з землі, Вілл… Вульф. Обережно поклавши світлину в кишеню піджака, Фінлі закінчив збирати решту своїх речей.