Читать книгу Де живе свобода. Її полиновий присмак онлайн

14 страница из 89

– Тобто?..

– Так! Я привселюдно відмовилася від такої доньки! – хизуючись, заявила жінка. – Лише так я змогла відбілити своє чесне ім’я!

– Ти… це зробила не по-справжньому? – запитала Віталія, і губи її зрадливо затремтіли.

– Я не лицемірка! Я відмовилася від тебе, бо ти не варта того, щоб бути донькою прокурорки!

– Я була і залишаюся твоєю донькою, – промовила стиха Віталія, зробивши наголос на слові «твоєю».

Маргарита Варфоломіївна відсунула від себе порожню чашку, постукала по столу товстими короткими пальцями, прикрашеними перснями, затримала погляд на доньці.

– Можливо, я наголошую, що можливо, я тебе пробачу, – промовила вона після затяжної паузи, – але за однієї умови.

– ?

– Ти маєш прийти до мене додому, щиро попросити вибачення, відмовитися від свого Родіона, потім піти до батьків хлопця і там перепросити, вже після цього тобі доведеться все це повторити журналістам. Напевно, ти ще кілька років не зможеш працювати за фахом, але з часом усе забудеться, вляжеться. Сидітимеш удома, на люди не показуватимешся, у тебе, Віто, буде достатньо часу, щоб працювати над дисертацією, захистишся і потім зможеш повернутися на роботу. Ось такі мої умови!