Читать книгу Де живе свобода. Її полиновий присмак онлайн

13 страница из 89

У Віталії всередині все стиснулося, серце завмерло у грудях від тих слів. Мати буравила її суворим поглядом так, що здавалося, загляне в душу і дізнається всю правду, але побоювання Віталії були марними.

– Добре, що вистачило розуму в тебе не завагітніти, а то б сором мій подвоївся, – зауважила жінка.

«Мама не те що не хоче мене зрозуміти – вона не відчуває навіть мого настрою, не помічає страху», – подумала Віталія і запитала:

– Який твій сором, мамо?

– А ти нічого не знаєш?! – невдоволено глипнула на неї очицями жінка. – Чи прикидаєшся?

– Не розумію, про що ти.

– Ти ж не в лісі десь жила? Напевно, що читала газети, продивлялася новини в інтернеті, – зауважила жінка.

– Ні, не читала.

– Жодна газета не оминула гарячої теми про твою втечу з міста зі своїм учнем. Журналюги постаралися на славу! Так смакували новину про доньку прокурорки, яка звабила свого учня! Правда, наступного дня мені вдалося заборонити полоскати мої кістки і змішувати моє чесне ім’я з проступком доньки. Довелося дати інтерв’ю про те, що я не знала про зв᾿язок доньки з неповнолітнім, і заявити, що відмовляюся від такої доньки.