Читать книгу Опівнічний Палац онлайн

15 страница из 75

Лейтенант кілька хвилин гримав у двері, не відриваючи погляду від порожніх вулиць позаду, пойнятий страхом будь-якої миті побачити своїх переслідувачів. Коли двері таки розчинилися, Пік обернувся досередини й на хвилю засліпився від світла каганця, тоді як голос, якого він не чув уже п’ять літ, тихо промовляв його ім’я. Пік затулив очі рукою і впізнав непроникне обличчя Ар’ямі Бос. Жінка прочитала усе в його погляді й подивилася на дітей. Тінь болю пробігла їй по лицю. Пік опустив очі.

– Вона померла, Ар’ямі, – прошепотів він. – Вона вже була мертва, коли я прийшов…

Ар’ямі заплющила очі й глибоко зітхнула. Пік зрозумів, що її найгірші передчуття, справдившись, проливались тепер у її душу, немов бризки кислоти.

– Заходь, – нарешті сказала вона, посторонившись і зачиняючи за ним двері.

Пік поквапився покласти дітей на стіл і зняти з них промоклу одежинку. Ар’ямі мовчки взяла сухі пелюшки й загорнула малюків, поки Пік роздмухував вогонь, аби їх зігріти.

– За мною женуться, Ар’ямі, – сказав Пік. – Я не можу зоставатися тут.