Читать книгу Просто гра онлайн

22 страница из 86

– Чому вдома не сидиться? – запитала Ірина. – Я б на твоєму місці спала до обіду.

– Не спиться, Іринко! – зітхнула дівчина. Вона зайшла за прилавок, сіла в кутку контейнера на низькому стільчику. – Страшно мені.

– Чого?!

– Боюсь, що Ілько мене кине, коли дізнається про вагітність.

– Тю! Та він радий буде!

– Ти так думаєш?

– Ще б пак! Із грязі та в князі!

– Он ти про що, – розчаровано протягла Наталія. – Я думала, що скажеш, як він мене кохає.

– Може, і так, а може, статки Дубовиків його цікавлять. Я ж його думки читати не можу.

– Страшно, що батьки можуть з дому виперти, – зізналася Наталія. – Куди тоді? Бомжувати на ринку?

Ірина розсміялася.

– Оце ти нафантазувала! Щоб твої батьки вигнали тебе з дому?! Та вони швидше твого Ілька в асфальт закатають!

– Дякую. Втішила.

– Ти не тягни, поговори з Іллею і зайвий раз не накручуй себе, – порадила Ірина. – Аборт робити, як я розумію, не збираєшся, тож не нервуйся.

– Доведеться поговорити з Ільком, а там…

– Тоді буде видно, – сказала Іра. – Не загадуй наперед.