Читать книгу Просто гра онлайн

27 страница из 86

Наталія подумала, що все мало відбутися не так і не в такій обстановці, але була налаштована рішуче.

– Іллечко… У мене є новина… Не знаю, чи добра… Не впевнена, що ти зрадієш, але…

– Наточко, не тягни кота за хвіст! Кажи вже!

На неї пильно дивилися рідні очі, темно-карі, виразні, в обрамленні чорних пухнастих вій.

– Я вагітна, любий! – на одному подиху вимовила дівчина.

Здавалося, Ілля перестав дихати і кілька секунд дивився на неї розширеними від здивування очима.

– Ти?… Ти вагітна?! – трохи оговтавшись, промимрив він.

– Так! Так! У нас, Іллечко, буде дитина! Що тут не зрозуміло?!

Ілля обхопив Наталю за стан, підняв її, відірвавши від землі, закружляв по подвір’ю, радісно сміючись.

– Невже?! Люба, я не вірю своїм вухам! Ти впевнена? Не може бути помилки?

– Ні, не може! – Наталія усміхнулася.

– Ми маємо одружитися! У дитини мусить бути законний батько!

Ілля поставив дівчину на землю.

– Ти мені робиш пропозицію?

– Так! Ні, це має бути не так! – збуджено вигукнув хлопець. – Господар не видає вчасно зарплатню, я попрошу зі мною повністю розрахуватися. Має ж він мене зрозуміти?! Треба купити обручку і все зробити красиво! Чи спочатку я маю поговорити з батьками? Сьогодні ж скажу своїй матері, що вона незабаром стане бабусею! Як ти гадаєш, вона зрадіє?