Читать книгу Радощі і прикрощі славнозвісної Молл Флендерс онлайн

6 страница из 95

Мені якось розповідали, що, здається, у Франції, існує королівський указ, згідно з яким дітьми злочинця, засудженого на смерть, галери або заслання, опікується уряд. Ці бідолахи залишаються без засобів до існування, тому їх віддають до притулку, що має назву «Сиротинець». Там їх одягають, годують, навчають, виховують, учать ремеслу, а після досягнення повноліття віддають служити в добропорядні будинки. Там вони отримують можливість добувати собі їжу корисною і чесною працею.

Але у нас усе інакше.

Діти залишаються покинутими напризволяще, і на їхню долю випадають тяжкі випробування, що назавжди закарбовуються в їхніх душах. Так сталося й зі мною.

Батька свого я не знаю, а моя вагітна матір, потрапивши під суд за дрібну крадіжку полотна в одного крамаря, пославшись на свій живіт, отримала відстрочку виконання вироку. Я народилася в Ньюґейтській в’язниці, потім вирок набув чинності – моя матінка була заслана до колонії, залишивши мене, шестимісячну, у найгірших руках.

Хто були ці люди, до яких я потрапила, досі не знаю, як не можу пояснити і те, чому я залишилася живою. З чужих слів мені відомо, що якась далека родичка моєї матері взяла мене до себе, але за чиїм розпорядженням і за чий рахунок мене утримували, залишилося таємницею. Скоріш за все, це неправда.