Читать книгу Мюнхен онлайн

61 страница из 98

Через десять хвилин після того, як Чемберлен закінчив говорити, робота була готова.

Друкарка висмикнула з машинки останній аркуш. Хартманн схопив його, поклав промову до картонної теки, поцілував дівчину в маківку й шмигонув з кімнати під сміх полегшення. Його усмішка зникла, ледве він опинився в коридорі. Дорогою до кабінету Вайцзеккера він скрушно і з розчаруванням гортав аркуші. Тон був занадто обережним, примирливим – благенький текст, аудіоектоплазма. Де погрози, де ультиматум? Чому Чемберлен не повторив публічно ввечері те, що його емісар сказав особисто Гітлеру сьогодні вранці: якщо Франція надасть допомогу Чехословаччині, Британія підтримає Францію?

Він спустився сходами на перший поверх, постукав у двері приймальні кабінету Вайцзеккера й увійшов, не чекаючи на відповідь. Вікна великої кімнати з високою стелею виходили в парк за будівлею міністерства. Освітлювалася вона великою елегантною люстрою. У темних вікнах, поза відбиттям електролампочок, ще можна було розрізнити контури дерев на тлі вечірнього неба. Молодші секретарки вже пішли додому, їхні зачохлені на ніч машинки нагадували клітки із сплячими птахами. За столом біля середнього вікна самотньо сиділа старша секретарка Вайцзеккера. Нафарбовані шарлатовою помадою губи стискали сигарету, а в руках секретарка тримала по листку й похмуро переводила погляд з одного документа на інший.