Читать книгу Мюнхен онлайн

62 страница из 98

– Вечір добрий, шановна фрау Вінтер!

– Добрий вечір, гер фон Хартманн. – Жінка схилила голову з підкресленою офіційністю, немов Пауль висловив їй великий комплімент.

– У себе?

– Він з міністром в канцелярії.

– Он воно що, – розгубився Хартманн. – Що ж мені тоді робити з промовою Чемберлена?

– Він сказав, щоб ви її передали йому негайно. Стривайте! – зупинила вона його, коли той повернувся, аби йти. – Що це у вас на обличчі?

Пауль покірно застиг під люстрою, давши їй оглянути його щоку. Її волосся й пальці пахли парфумами й тютюновим димом. В її темних кучериках він завважив тоненькі сиві пасма. Цікаво, скільки їй років? Сорок п’ять? У кожному разі достатньо, щоб втратити чоловіка на минулій війні.

– Чорнило! – несхвально пробурмотіла секретарка. – Брунатне чорнило! Гер фон Хартманн, не можна йти до канцелярії в такому вигляді. А якщо ви наштовхнетеся на фюрера? – Вона витягла з рукава носовичок, змочила куточок язиком й акуратно витерла йому щоку. Потім відступила на крок, аби оцінити результат. – Так краще. Я подзвоню й повідомлю, що ви йдете.