Читать книгу Мюнхен онлайн

74 страница из 98

«Ралфе, – думав Леґат. – Бідний любий каліка Ралфе, ти усе це передбачав».

Г’ю увійшов до будинку й увімкнув світло. За звичкою привітався й чекав на відповідь. Але видно було, що всі поспіхом зібралися й виїхали з дому. Шовковий жакет, у якому Памела приходила в ресторан, був накинутий на стійку поруччя сходів унизу. Триколісний велосипед Джона валявся й не давав пройти. Леґат відставив його. Східці рипіли й потріскували під ногами. Дерево гнило. Сусіди нарікали на сирість, що йшла від стіни з сусідами. Проте Памела якимось чином змогла надати житлу шику: багатство перських килимів і портьєри з яскраво-червоної камки, павичеве й страусине пір’я, бісер і старовинне мереживо. У неї, безсумнівно, є смак: сама леді Коулфакс визнала це. Якось уночі дружина порозставляла по всьому будинку духмяні свічки й перетворила його на казкову країну. Але вранці запах вогкості повернувся.

Г’ю зайшов до відпочивальні. Лампа була розбита, але завдяки світлу зі сходового майданчика він бачив, що робить. Непотрібні їй речі купою лежали на ліжку й валялися на підлозі. На шляху до ванни довелося переступити через її спідню білизну. Леґат поклав у несесер бритву, пензлик, мило, зубну щітку й зубний порошок та повернувся до відпочивальні шукати сорочку. По Норт-стріт повільно їхала автівка. За звуком двигуна Г’ю визначив, що включена перша передача. Фари освітили стелю і спроектували на протилежну стіну контури вікна; темні лінії переміщалися, як тінь на сонячному годиннику. Леґат завмер з сорочкою в руці й прислухався. Автівка ніби зупинилася навпроти, але двигун продовжував працювати. Леґат підійшов до вікна.