Читать книгу Мюнхен онлайн

90 страница из 98

Почулися голоси. Схоже, засідання кабінету закінчилося. Г’ю встав і підійшов до дверей. Міністри виходили в коридор. Зазвичай після засідання лунав сміх, плескання по спині, іноді навіть спалахували суперечки. Зараз нічого такого не було. Декілька міністрів тихо бесідували, але більшість політиків ішли, похиливши голову, і виходили з № 10 поодинці. Леґат бачив високого самотнього Галіфакса: він одяг казанок і взяв із стійки парасольку. Крізь відчинені двері блискали вже знайомі білі спалахи й звучали вигуки з питаннями.

Почекавши, коли, на його думку, прем’єр-міністр залишиться сам, Леґат увійшов до зали засідань. Вона була порожня. Сміття й застояний дух тютюнового диму нагадали йому залу очікування на залізничному вокзалі. Праворуч двері кабінету Клеверлі були напіввідчинені. Г’ю чув, як радяться секретар Кабінету міністрів і головний особистий секретар. Ліворуч двері до кабінету Гореса Вілсона були замкнені. Він постукав і почув голос Вілсона, що пропонував увійти.

Вілсон сидів за бічним столиком і додавав содову з сифона в дві склянки з напоєм, схожим на бренді. Прем’єр-міністр розвалився у кріслі, витягнувши ноги й звісивши руки з боків. Очі в нього були заплющені. Коли Леґат увійшов, вони розплющилися.