Читать книгу Право на вбивство онлайн

51 страница из 92

– А давно ви тут проживаєте?

З однієї з кімнат донеслися дивні незрозумілі голоси, Єгорові знадобився певний час, щоб збагнути, що він чує персонажів якогось мультфільму.

– Два місяці мине за тиждень. А що трапилося?

– Та ні, нічого, все гаразд, – збрехав.

Дівчина подивилася на нього з підозрою – не повірила.

«Єгоре, все одно вона завтра дізнається».

– А хто з сусідів його добре знає? З ким, можливо, він спілкується?

– На жаль, я не знаю, – знизала плечима.

«Переконаний, вона вважає, що її сусід щось накоїв. Люди завжди найперше думають погано про інших і лише потім, що з цією людиною могло трапитися щось лихе».

Скляр завершив розмову, ввічливо подякувавши. Двері перед ним зачинилися, і Єгор знову залишився сам. Аромат відбивних досі дражнив ніс.

«Певно, чекає чоловіка з роботи. І сядуть вони всі троє вечеряти. Такий собі тихий сімейний вечір», – зітхнув.

Відганяючи меланхолійний настрій, подзвонив до ще однієї квартири. Чоловік у старому домашньому одязі, рясно «оздобленому» пір’ям з подушок («Скільки років він носить ці брюки та кофтину???») підтвердив слова першого свідка: Андрій Павелків жив сам, інколи до нього приходили друзі, жінок тут не бачив давно.