Читать книгу Право на вбивство онлайн

47 страница из 92

– Ви з поліції, правильно? – несподівано поцікавилася офіціантка й усміхнулася.

«Завзята дівка», – скривився Єгор.

На правій ніздрі в неї виблискувала крихітна сережка, а на лівій руці Єгор помітив старий шрам.

– А що? – обережно поцікавився.

– Та ні, нічого, – стенула плечима дівчина. – Просто не раз бачила, як ви прямуєте до міськвідділу. Вас насправді дуже легко запам’ятати.

– Гм… То он воно що, ви мене там бачили. І легко запам’ятали, – Єгор відчув, як його дратування зростає: тепер ще й про його особливу зовнішність нагадали. – Ну, якщо бачили й самі все зрозуміли, навіщо уточнювати? – уїдливо поцікавився.

У молодших класах його постійно дражнили через насичений мідний колір волосся, вій та велику кількість веснянок. А ще, через надто бліду шкіру. Тож навіть тепер його пересмикувало від будь-яких зауважень стосовно зовнішності.

«Єгоре, заспокойся. Вона не винна у твоїх проблемах».

– Вибачте, я просто так запитала, для розмови, – дівча знітилося. – Щось ще бажаєте замовити?

Єгор заперечно похитав головою.