Читать книгу Право на вбивство онлайн

49 страница из 92

– Мене звати Єгор Скляр, – тицьнув в обличчя своє посвідчення. – Я слідчий.

Дівчина ще більше стривожилася (так завжди буває, коли люди дізнаються, хто до них прийшов) і тільки після короткої мовчанки врешті поцікавилася, чим вона може бути корисною.

– Ви знайомі з вашим сусідом? – махнув головою в бік квартири Павелківа.

Єгор не без задоволення вдихав аромат смаженого м’яса, що відчувся з новою силою, коли йому відчинили двері. Подумки він вже не раз подякував собі, що встигнув повечеряти. Навіть ситим Єгор би не відмовився скуштувати шматочок. Рот його наповнився зрадливою слиною.

– Не дуже, чесно кажучи, – тихим голосом промовила дівчина.

– Та ви не хвилюйтеся, я вас не з’їм, – спробував усміхнутися Скляр, проте вийшло в нього це якось криво.

Він навіть захвилювався, чи, бува, не налякав дівчину ще більше своєю мармизою. На диво, та усміхнулася й навіть випрямила спину.

«Цікаво, скільки їй років і коли вона його народила?» – Єгор кинув погляд на кучеряве маля, що з цікавістю роздивлялося гостя, всунувши пальця до рота. Слідчий вкляк, коли помітив, що той йому усміхається. За все своє життя він не пам’ятав, щоб йому коли-небудь усміхалися малі діти.