Читать книгу Право на вбивство онлайн

50 страница из 92

– Ми з ним не були знайомі, – продовжувала тим часом молода матуся. – Ми тільки недавно сюди переїхали. Я тут майже нікого не знаю.

– Гм… ясно, – зітхнув Єгор. – А скажіть, жив він сам? Не в курсі? – вирішив про всяк випадок уточнити.

Офіційні дані не завжди збігаються з фактами.

– Думаю, так. Ніколи не бачила, щоб сюди ще хтось крім нього заходив.

– Що, навіть друзі чи дівчина не приходили?

Жінка стенула плечима.

– Дівчини точно не бачила. Друзі до нього інколи приходили, не часто.

Хлопак нетерпляче шарпнув матір за руку й сказав щось нерозбірливе. Жінка нахилилася, і син тепер прошепотів щось на вухо.

– Тільки недовго, – вголос промовила жінка, і хлопця мов вітром здуло.

– То він так мультики на планшеті біжить дивитися, – пояснила вона.

Єгор усміхнувся задля ввічливості (діти його завжди мало цікавили) й поставив наступне запитання:

– Можливо, ви чули сварки з цієї квартири?

Жінка ненадовго замислилася, відтак заперечно похитала головою.

– Ні, ніколи не чула. Не пригадую, – стенула плечима.