Читать книгу Право на вбивство онлайн

73 страница из 92

– Ну і що ці двоє тут робили?

– На рибалку приїхали. Там, – Льоша витягнув праворуч свою довгу худу руку, – знаходиться непогане озеро. Сам інколи з кумом сюди приїжджаю рибалити.

– Навіщо ховати машину там, де її швидко знайдуть? – замислився Кир’ях.

– Ну, у мене тільки один варіант, – Войтюк знову із задоволенням вдихнув пахучого лісового повітря, примружуючи очі. Сьогодні його донька почувалася набагато краще, і від цього настрій його значно поліпшився. У вухах і досі лунав радісний сміх Злати, коли він вранці привіз її до батьків (школи зачинили на карантин, тож сімейною радою одноголосно було вирішено в робочий час залишати малу в дідусів та бабусь). Таня нарешті змогла піти на роботу, а він – зі спокійним серцем на службу. – Наш вбивця не знає цієї місцевості.

– Отже, не місцевий, – замислено промовив Кир’ях. – Не рівненський.

– Не рівненський або просто не рибак. Відтак не знав про озеро й вважав, що тут машину довго не знайдуть. Врешті-решт звідси озера не видно. Заїхав машиною сюди, залишив ТЗ і пішов, – Льоша стенув плечима.