Читать книгу Право на вбивство онлайн

71 страница из 92

– І на тебе визвірився, – ніби здалеку почув голос Гусейнова Нагай. – Ні за що.

Оперативник відволікся від спогадів і подивився на колегу. Відразу зрозумів про що йдеться. Йому досі неприємно було згадувати конфлікт, що виник якось між ним та Єгором: Тарас справді припустився помилки, він дуже шкодував про це. Проте Єгор виявився з тих, хто дуже неохоче пробачають. Відтоді співпраця Скляра та Нагая звелася до мінімуму.

– Ну… – протягнув Тарас. Йому приємним був захист Гусейнова (зменшувало почуття провини), – я таки справді налажав. Ми б значно швидше впіймали вбивцю, якби я ретельно перевірив всю інформацію.

Гусейнов гмикнув:

– Тарасе, Єгор примусив тебе повірити, що ти винен. Хай там як, а порівняно з його промахом, твій – незначний.

Нагай замислився. З Гусейновим важко було не погодитися: через Скляра мало не загинув працівник поліції. Таки правда, Єгор «облажався» набагато більше, ніж свого часу він.

* * *

Рівне. Вівторок, 17 березня 2020 року. 09:45

Льоша Войтюк з цікавістю спостерігав за роботою криміналістів. Один із них (його оперативник бачив вперше за весь час своєї служби у Рівне) вивчав сірий Daewoo Lanos на наявність відбитків пальців. Чоловік пенсійного віку скрупульозно обстежував кожен сантиметр автівки, час від часу бурмочучи щось собі під ніс. Його сива голова то з’являлася з вікна, то знову ховалася всередину. Поряд з авто він лишив розкладеною свою валізку з усіма необхідними для його роботи засобами. Саме зараз він щось дістав із неї й повернувся до Lanos.