Читать книгу Право на вбивство онлайн

72 страница из 92

Льоша пошукав очима кінолога. Чолов’яга міцної статури (але дуже низького зросту) разом із німецькою вівчаркою вивчав прилеглу територію.

Оперативник на повні груди вдихнув свіжого повітря й голосно видихнув.

– Насолоджуєшся весняним ранком? – усміхнувся Кир’ях, підходячи ближче.

Щойно старшого колегу привезли на місце події патрульні. Кир’ях обережно ступав болотом – позавчора пройшов рясний дощ, і тут, у лісі, земля не встигла добре висохнути. Войтюк з усмішкою на обличчі спостерігав, як оперативник намагається дійти, не замазавши взуття.

– Не старайся, Жень, це нереально, – кивком голови вказав на свої кросівки, які з білих перетворилися на біло-коричневі.

– Привіт, – врешті підійшов ближче Кир’ях і потиснув руку Льоші. – Що тут?

– Ну, тепер ми можемо з певністю казати, що нашого нового жмуріка Андрія Павелкова вбили не через бажання заволодіти його ТЗ[20]. Судячи з усього, авто намагалися тут заховати, – Войтюк обвів поглядом територію й врешті вказав на ще одну автівку – власники її пів години тому подзвонили до поліції сповістити про знахідку. Двоє літніх чоловіків сиділи в салоні й тихо балакали.