Читать книгу Княгиня Острозька онлайн

43 страница из 63

– Як почувається князь, лікарю? – шукала п’ятого кута Беата. В її голосі не було нічого, крім розпачу.

– Мені шкода, княгине, – краяв серце лікар. – Не знаю, чим вас потішити, – наче міряв лозиною.

Княгиня тліла душею.

– Ще тиждень тому мені здавалося, що князеві легшає, – різав по живому лікар. – Чи ретельно князь приймає пігулки і краплі?

– Так, – стенула плечима Беата. – Чи ви маєте, пане лікарю, якість поради? Чи ліки? – вже не знала, яким ліктем світ міряти. У неї надірвалося щось усередині й здригнулася під ногами земля.

– Його світлості потрібний спокій, надія на одужання й пильне приймання ліків. Ще спробуйте дати цю мікстуру й бальзам. Усе в Божих руках. Якщо буде гірше, присилайте карету. Відразу приїду, – залишав Беату Острозьку саму з її тягарем лікар.

І падали зорі в криницю суму. І виходили з берегів води Вілії. У цю мить княгиня була ладна переміряти світ п’ятами, лиш би знайти порятунок для Іллі. Та чим зарадиш?!

Після того як камеристка Софія зачинила за лікарем двері, княгиня Беата ступила до чоловікових покоїв. Матильда все ще сиділа біля князя. Його очі були заплющені, важке дихання було чути аж до дверей. «Заснув», – промовила княгиня про себе й тихо зачинила двері.