Читать книгу Княгиня Острозька онлайн

42 страница из 63

Ось уже котрий місяць Ілля ніяк не міг відійти від турніру. Не ланець Сиґізмунда-Авґуста, а важкі кіраси поранили князеве тіло, коли впав із коня, казав лікар. Тепер надія на Бога.

Лікар присів біля хворого. Він обстежив його очі та горло, промацав живіт, зміряв гарячку, відтак довго призирався до пляшечки з уриною. Опісля приклав вухо до його грудей і пильно вслухався в княже тіло. Далі склав свої медичні інструменти в шкіряний напівкруглий куферок[20] і глянув на хворого.

– Ну як? – не зводив очей із лікаря Ілля.

Той наче не почув запитання, тільки покволом потер бороду:

– Чи ретельно приймаєте ліки, ваша світлосте?

– Так. Княгиня сама щодня приносить їх, – важко дихав князь.

– Добре, – витер чоло лікар.

– У мене є шанси на одужання? – зашелестіли тривожні вуста.

– Аякже! – затнувся лікар. – Шанси завжди є.

Княгиня Беата чекала біля дверей. На її серце насувалася негода. Щойно лікар покинув князеві покої, княгиня стурбовано глипнула йому в очі й побачила в них дно смутку. Вона оторопіла.