Читать книгу Княгиня Острозька онлайн
41 страница из 63
Бона Сфорца відала, де лежить ключ до перемоги, і знову влучила в яблучко.
3. Помирати не хоче ніхто
– Як ти, Ільку, – Беата поклала руку на чоловікове чоло. – Вже краще?
– Краще, Беатко, – прошепотів Ілля.
– Лікар казав, що ти скоро одужаєш, – погладила його щоку.
– Лікар краще знає, – погладив її руку Ілля. – А що робить наш спадкоємець? – спробував посміхнутися кутиками вуст.
– Чекає, щоб татко одужав, – взяла руку Іллі і поклала собі на живіт. – Чуєш? Спить і чекає.
– Мусиш про нього дбати, Беатко. І про себе теж, – промовив слабким голосом. – А за мене не хвилюйся: Острозькі живучі.
– Ось – випий ці пігулки. Лікар казав, щоб я стежила, як приймаєш ліки. Тоді швидше одужаєш.
Беата поклала Іллі на язик дві маленькі пігулки і піднесла до його губ склянку з водою.
– Дякую, люба, – ковтнув Ілля і зайшовся кашлем. Беата знову подала води.
– Зараз прийде лікар.
Був спекотний серпневий день, наче літо ще й не збиралося передавати свої віжки осені, хоча небо вже було синішим і глибшим, ніж кілька днів тому. Покої літнього палацу досі тримали ранкову прохолоду. Князь Ілля Острозький лежав на високих подушках і важко дихав. Біля нього сиділа служниця Матильда, щоразу змінюючи на чолі мокрі компреси.