Читать книгу Княгиня Острозька онлайн

46 страница из 63

Неподалік Татарської вулиці була глибоченна криниця із магічною водою: хто її пив, того не вражали ворожі стріли. Тягнувся люд до рятівної води, щоб уберегтися від напасті. І княже військо з тих вод пило: Божа десниця – і в землі, і в небі. Неподалік від неї була аптека єзуїтів. Розповідали, що ліки готували саме на цій воді, тому й були помічними. Інші ж казали, що саме єзуїти поблагословили воду, і з того часу вона отримала небачену досі силу.

Відразу за Зарванською брамою примістилися найбільш заселені передмістя Заріччя і Залужжя за монастирем. З іншого боку замку розляглося велике передмістя Острога – Загроддя, яке починалось від долини, що сягала Луцької брами. Воно розтяглося аж до Загродських воріт, Бельмажу, Хорнощі й до Межиріча. Тут стікала весняна вода із назвою Невістка, що неслася аж до ставів. У цьому місці проживали важливі слуги князя – садівник, кухмістер, пекарі, рибалки, гармаш, два замкові воротні, машталір[22] і священники. Перед замком на Загродді були стайні, конюшні та пекарня. Багато містян мешкало вздовж міської стіни і на Заваллі.