Читать книгу Лети або тремти. Збірник онлайн

81 страница из 106

– Суть у тому, – сказав він, відганяючи цю думку, – що, якщо я нічого не вигадую, літак у небезпеці.

– Так, – озвалася дівчина.

– Я знаю, – мовив Вілсон, – ви вважаєте, наче я несповна розуму.

– Звичайно, ні, – заперечила стюардеса.

– Я прошу лише одного, – сказав він, змагаючись зі злістю, що здіймалася всередині, – перекажіть мої слова пілотам. Попросіть їх не зводити очей із крил. Якщо вони нічого не побачать, усе гаразд. Але якщо побачать…

Стюардеса тихенько сиділа, дивлячись на нього. Руки Вілсона стиснулися в кулаки, що тремтіли, лежачи на колінах.

– Гаразд? – перепитав він.

Дівчина звелася на ноги.

– Перекажу, – пообіцяла вона.

Відвернувшись, стюардеса пішла вздовж проходу, рухаючись, як здалося Вілсону, силувано і водночас занадто швидко як для нормальної ходи й занадто стримано, аби переконати його, що вона не тікає. Чоловік знову визирнув у вікно на крило і відчув, як стискається шлунок.

Потвора рвучко з’явилася знову, приземлившись на крило, наче неоковирний танцівник балету. Вілсон дивився, як чоловік знову взявся до роботи, охопивши корпус двигуна товстими голими ногами та скубаючи пластини.