Читать книгу Необхідні речі онлайн

110 страница из 276

– А як я скажу нє? – не вгавав Г’ю.

– Тоді я дзвоню шерифові Пенґборну, – незворушно сказав на це Генрі.

Інші завсідники «Тигра» – так пізно в будній вечір їх було небагато – з цікавістю спостерігали за розмовою. Поруч із Г’ю Прістом чоловіки дотримувалися обережної ввічливості, особливо коли той налигувався, проте переможцем у конкурсі «Найприємніший мужик Касл-Рока» йому не бути ніколи.

– Мені б цього не хотілося, – продовжив Генрі, – але я це зроблю, Г’ю. Мене замахало, що ти вічно лупиш по моїй «рок-олі».

Г’ю задумався, чи не сказати: «Тоді я, мабуть, краще ТЕБЕ лупну пару раз, сраний ти сучий жабоїде». Тоді уявив собі жирного уйобка Кітона, який вручає йому повідомлення про звільнення через те, що Г’ю в місцевій таверні чортів здіймає. Звісно, якщо його дійсно звільнять, то повідомлення прийде поштою, як завжди, свині на кшталт Кітона ніколи не бруднять рук (чи не ризикують отримати в табло), звільняючи людей особисто, але думка про це допомогла – він трохи охолов. Крім того, у нього вдома є кілька шестибляшанкових блоків пива в холодильнику і ще один у сараї.