Читать книгу Необхідні речі онлайн
112 страница из 276
Генрі глянув повз нього на кількох інших відвідувачів, що сиділи в барі.
– Ей! Із вас, штурпаків, хтось їде в бік Касл-Гіллу?
Чоловіки опустили погляди й нічого не відповіли. Один-двоє похрустіли кістками. Чарлі Фортін напоказ повільно посунув у бік чоловічої вбиральні. Ніхто не відповів.
– Бачиш? – сказав Г’ю. – Ну давай, Генрі, віддай ключі.
Повільно й упевнено Генрі похитав головою.
– Якщо хочеш іще хоч раз сюди зайти й випити, доведеться прогулятися.
– Ну й прогуляюся! – крикнув Г’ю. Його голос звучав наче в ображеної дитини на межі істерики.
Він почовгав залом, опустивши голову й щосили стиснувши кулаки. Чекав, що хтось засміється. Майже сподівався на це. Тоді він наведе тут порядок, і пішла та робота нахуй. Проте всі мовчали, окрім Ріби Макінтайр, яка щось там скиглила про Алабаму.
– Ключі зможеш забрати завтра! – гукнув йому в спину Генрі.
Г’ю не відповів. Доклавши немислимих зусиль, він стримався, щоб дорогою не пробити потертим жовтим робочим чоботом довбану «рок-олу» Генрі Бофорта. Тоді, не піднімаючи голови, він зник у темряві.