Читать книгу Необхідні речі онлайн

114 страница из 276

То був лисячий хвостик.

Раптом знову настав 1955 рік, він щойно отримав водійські права і їхав на гру чемпіонату серед школярів західного Мейну – Касл-Рок проти Ґрінспарка – татовим «фордом» 53-го року з відкидним дахом. То був химерно теплий листопадовий день, настільки теплий, щоб зняти той старий дах і накрити його брезентом (особливо якщо ви купка гарячих дітлахів, готових і охочих здіймати кіпіш), і в машині їх було шестеро. Пітер Дойон прихопив флягу віскі «Лоґ Кебін», по радіо співав Перрі Комо, Г’ю Пріст сидів за білим кермом, а в повітрі тріпотів прикріплений до антени довгий пишний лисячий хвіст, точно такий же, як зараз лежить на вітрині.

Г’ю згадав, як майорів той хвіст, як він, споглядаючи його, думав, що коли матиме власний кабріолет, то й хвіст такий також матиме.

Він згадав, як відмовився від фляги, коли дійшла його черга. Він за кермом, а за кермом не п’єш, бо відповідальний за життя інших. А також згадав іще одну річ: упевненість, що він проживає найкращу годину найкращого дня свого життя.