Читать книгу Дилер реальності онлайн

5 страница из 115

Стукаю в стіну, і крики замовкають – трансформуються в нерозбірливе бурмотіння, котре майже повністю гасить звукоізоляція. Відпочинь, приятелю. І наступного разу пошукай кращого дилера.

Човгаю в бік ванної. Моя квартира схожа на мене. Однотонні стіни, жодних картин, жодних інтер’єрних примочок, жодних милих дрібничок, жодних логотипів. Нуль індивідуальності. Щоб так знеособити своє житло, треба добре попрацювати. Це не мінімалізм, навіть не аскетизм, а повна відсутність обличчя. «Не маючи обличчя, не втратиш його», – наставляв мене Харон колись давно, ще навчаючи ремесла. Я добре затямив це правило. Я ніколи й не мав власної особистості, постійно ховаючись за вигаданими.

Стаю під душ, потім одягаюсь і виходжу з дому, вирішивши не повертатися сюди до самої зустрічі. Середина жовтня – дощ і не думає вщухати. Ось і зараз – чи то вологе марево, чи то мжичка в повітрі. Сорочка одразу ж прилипає до спини, і, сівши в машину, я кваплюсь увімкнути кондиціонер. Радіо прокидається автоматично, та я гидливо вимикаю його. Жодного шуму, крім природних звуків ночі: щебетання пташок, які дивом вижили в цьому місті, скрекіт цикад, далеке завивання сирен, ледь чутний стукіт коліс потяга, що мчить із нізвідки в нікуди.