Читать книгу Небажаний гість онлайн
66 страница из 83
Може, дійсно вже надто пізно. Беверлі почувається дурепою, бо ні про що не здогадувалася й гадки не мала, про що думав Генрі. Усі ці думки блискавкою проносяться в її голові, поки вона стоїть посеред кімнати у дорогому негліже і її груди та руки вкриваються гусячою шкірою. Соромлячись перед власним чоловіком, вона схрещує руки на грудях, що, як тепер їй здається, вульгарно вивалюються з пеньюару. Можливо, Генрі хоче покінчити з нею. Думки мчать одна поперед одної, немов потяг, що втратив керування і тепер несеться назустріч катастрофі. Їй хочеться принести свій теплий халат і тугіше закутатися в нього, але вона надто приголомшена, щоб рухатись. Беверлі важко опускається на ліжко, робить глибокий вдих і питає:
– Що ти маєш на увазі?
Генрі зітхає і відповідає з жалем у голосі:
– Ми не щасливі, Беверлі, і вже давно.
Вона не знає, що на це сказати. Звісно, вони не щасливі. Її друзі – з непосильними іпотеками, вимогливими роботами, проблемними дітьми та пристарілими батьками – також не щасливі. На цій стадії їхнього життя неможливо бути щасливим, не з усіма зобов’язаннями й стресовими ситуаціями, з якими їм постійно доводиться стикатися. «Він поводиться, немов дитина», – Беверлі вражено дивиться на чоловіка, не ймучи віри почутому. У нього, мабуть, щось на зразок кризи середнього віку. Він як те розбещене дитя, що хоче постійно бути щасливим, не розуміючи, що це неможливо. Життя так не влаштовано. Генрі не може бути одним із тих чоловіків, що одного дня раптом усвідомлюють, які ж вони нещасні, й вирішують усе кинути і робити, що їм заманеться. Звісно ні. Вона не може просто все покинути і робити, що їй хочеться, аби лишень бути щасливою. Жінкам така розкіш не доступна. Суспільство їм цього не дозволить. А от чоловіки роблять це повсякчас. Беверлі відчуває гіркоту, що піднімається з її нутра, не тільки проти Генрі, а й проти всього світу. Вона почувається такою безпорадною, ще безпораднішою за нього. Їй самій ніколи не вистачало егоїзму, чи часу, якщо вже на те пішло, щоб запитати себе, що зробило б її щасливою.