Читать книгу Небажаний гість онлайн

70 страница из 83

– Мені подобається цей хлопець, – каже Девід, і Ґвен хихоче, поки він наповнює її келих.

У бібліотеці вони розмовляють. Їй подобається звук Девідового голосу, особливо зараз, коли вони одні. Він нижчий, більш інтимний, але водночас і грубуватий. Слухаючи його, Ґвен почувається жаданою. Чоловік говорить тихо і нахиляється ближче до неї, щоб вона могла його чути, і Ґвен теж прихиляється ближче до нього.

Вони обоє знають, що станеться далі.

Коли приходять до його номера – він запропонував провести Ґвен до її власного, але жінка похитала головою, – Девід із приглушеним клацанням зачиняє за ними двері, і її тілом пробігають дрижаки. Вона не ворушиться, стоїть у темряві і чекає.

Він сягає рукою їй за шию і розстібає намисто. Він лишень зняв із неї намисто, а вона почувається так, ніби він роздягнув її. Ґвен шумно втягує повітря.

Девід обережно кладе намисто – біжутерія, але гарна, – на столик біля дверей. А тоді цілує її.

Той поцілунок вивільняє щось у ній, щось, що вона надто довго притлумлювала, і вона цілує його у відповідь, але не пожадливо, а повільно, ніби досі не певна, чи варто. І, здається, він розуміє. Ніби і сам не певен до кінця.