Читать книгу Небажаний гість онлайн

67 страница из 83

Беверлі сидить на ліжку й дивиться на свого чоловіка, думаючи, яка вона близька до того, щоб усе втратити. Але, можливо, ще не пізно. Якби ж Генрі сказав, що ляпнув, не подумавши; що, звісно, він її кохає і хоче, щоб у них усе налагодилося; він розуміє, що на них багато навалилося і їм обом нелегко; і що вони повинні допомогти одне одному, докласти більше зусиль, щоб удовольнитися тим, що мають, – тоді, Беверлі певна, вони змогли б полюбити одне одного знову. Вона не готова здатися. Ще ні. Вона чекає, але він мовчить.

Нарешті вона промовляє:

– Тобто ти не щасливий?

Її голос звучить спокійно, виважено, але насправді жінка хоче відлупцювати Генрі, ніби набурмосену дитину. Саме таким Беверлі зараз його й бачить – егоїстичною дитиною, і вона була б рада поставити його на місце так само, як колись могла поставити на місце власних дітей, до того, як вони перетворилися на свавільних і некерованих підлітків.

Коли чоловік і далі мовчить, вона додає:

– І що змушує тебе вважати, що ти маєш більше право на щастя, ніж інші – ніж я, наприклад, або Тедді чи Кейт?