Читать книгу Беззаперечна правда онлайн
131 страница из 238
Перед боєм до нас підійшов один із місцевих представників боксерської спільноти.
– Касе, хлопець, якого ти збираєшся побороти, – великий, сильний і страшний, – сказав він. Кас і оком не моргнув.
– Мій малий тут для того, щоб ставити на місце великих, сильних та страшних хлопців.
Я лишень почув це і… о… моє серце. Ах… Я би обернувся гарячим синім диявольським полум’ям. Я так розшаленів, що прагнув почати бити цих хлопців ще до того, як вийшов на ринг.
Одного рауз було, що я не мився цілих три дні перед боєм. Усе, про що я міг думати тоді, це те, як я понівечу свого суперника. Я нічого не знав, про людей, з якими мені доводилося битися у цих смокерах. Про них не можна було подивитися на відео чи по телебаченню. Тож я завжди уявляв, що боксери, з якими я б’юсь, це люди, які ображали мене, коли я був молодшим. Це був час відплати. Ніхто і ніколи більше не буде з мене сміятися.
Усякий раз, коли я виявляв хоч найменшу людяність у бійці, Кас накидався на мене. Хлопець міг спробувати потиснути мені руку перед нашим боєм, виявляючи мені спортивну повагу. Кас ставав навіженим, якщо я відповідав на те рукостискання.