Читать книгу Беззаперечна правда онлайн

133 страница из 238

Ви можете подумати, що з усіма цими нокаутами та чемпіонством на юніорських змаганнях Касу було ні до чого придратися. Але ні, це не про Каса. Він завше розмовляв зі мною як із примадонною перед людськими очима, але щойно ми опинялись сам на сам, як змінювався і його тон. Він наказував мені присісти і починав щось на кшталт: «Знаєш, ти втратив тоді пильність. За всією належною повагою, але… якби цей джентльмен був трохи професійнішим і трохи спокійнішим, він би поцілив тебе тим ударом».

І це після бою, коли я відправив свого супрерника в нокдаун! Усі вітали мене з перемогою. Кас не говорив, що мене могли б нокаутувати. Він говорив, що мене могли б вдарити! Він весь день вбивав мені в голову думку про те, що я міг пропустити удар. А потім, через пару днів, він знову запускав ту ж шарманку.

«Пам’ятаєш, після бійки я сказав тобі, що цей хлопець міг би вдарити тебе?». ААААааааа!

Кас був повернутий на маніпулюванні та психологічному тиску. Він вважав, що бокс на 90 відсотків залежить від психологічного, а не фізичного аспекту. Воля, а не вміння. Тому, коли мені виповнилося п’ятнадцять, він почав водити мене до гіпнотерапевта на ім’я Джон Хелпін. Його офіс знаходився в місті на Сентрал-Парк-Вест. Я лягав на підлогу в кабінеті Джона, і він поступово вводив мене в стан розслаблення: розслаб голову, розслаб очі, руки, ноги – усе ставало важким. Щойно я входив у цей стан, він говорив мені все, що Кас йому передав. Кас записував речення на аркуші паперу, а Джон читав їх уголос.