Читать книгу Острів Дума онлайн

162 страница из 232

Двадцять сьомого січня, не дійшовши, либонь, якихось пари сотень ярдів до омріяного смугастого стільця, я повернувся до Великої Ружі і знайшов там доставлений поштою пакет. А в ньому дві робочі рукавички, на тильному боці одної вицвілою червоною фарбою було написано «РУКИ», на іншій, так само трафаретом, «ГЕТЬ». Рукавички були сильно виношені від багаторічної роботи в саду, але чисті – вона їх випрала, я так і думав. Насправді я на це і сподівався. Мене цікавила не колишня Пам, не та, що одягала їх у ті роки, коли ми перебували у шлюбі, і навіть не та, що щось робила в них у нашому садочку в Мендота Гайтс, поки я минулої осені перебував на озері Фален. Ту Пам я знав достоту. Але… «Я розповім тобі ще дещо, – сказала мені моя Отака-то-Дівчинка, не усвідомлюючи, якою схожою на свою матір вона стає, проказуючи ці слова. – Вона страшенно часто зустрічається з певним сусідом».

Оця-то Пам мене й цікавила – та, що страшенно часто зустрічається з певним сусідом. Сусіда звали Макс. Оцієї-то Пам руки й випрали ці рукавички, оця вона вкладала їх до стандартного білого пакета поштової служби США.