Читать книгу Острів Дума онлайн

197 страница из 232

– Так і є, це вона, – підтвердив Том. – Ми повернемося восьмого лютого. Тим часом ви можете залишити ваше повідомлення… коли, Джордж?

– Після дзвуку дзиии! – вигукнув чоловічій голос.

– Правильно! – погодився Том. – Після дзиґи. Або можете зателефонувати до мого офісу.

Він назвав номер, а потім вони усі втрьох промовили: «БОН ВОЯЖ!»

Я мовчки поклав слухавку. Його голос не був схожим на голос людини, що замислила самогубство, але він дуже-дуже близько до цього наблизився (він з тих, про кого потім найчастіше кажуть: «а виглядав цілком нормальним») і ще…

– А хто сказав, що він збирається покінчити самогубством? – запитав я у порожньої кімнати… і враз озирнувся довкола, аби пересвідчитися, що вона дійсно порожня. – Хто сказав, що з ним не може трапитись аварія? Чи навіть хтось його вб’є? Якщо вже не вбили?

Втім, якби щось таке вже трапилося, хтось мені напевне зателефонував би. Либонь, Бозі, хоча найшвидше Пам. Отже…

– Це самогубство, – повідомив я кімнаті. – Це самогубство, і воно ще не трапилося. Це було попередження.