Читать книгу Острів Дума онлайн

77 страница из 232

«Дихання», – подумалось мені, і здогадка здалася вірною, але яка тварина могла б дихати з таким потужним скреготом? Господи, я втрачав розум через те свербіння, що охопило руку від зап’ястя до згину ліктя. Я потягнувся лівою рукою через груди, щоб почухатися, але ж там не було ліктя, не було руки, не було долоні, тож почухав я лише простирадло.

Врешті це мене остаточно розбудило, і я сів у ліжку. Хоча в кімнаті було дуже темно, зоряного світла, яке лилося крізь західне вікно, вистачило, щоб розгледіти одну з моїх валіз на лаві біля підніжжя ліжка. Тепер я зорієнтувався. Я перебуваю на острові Дума, що приліпився до західного узбережжя півострова Флорида – притулку молодят та напівмерців. Я в будинку, якому вже дав назву Велика Ружа, але ж це скреготіння…

– Та це ж мушлі, – промурмотів я, лягаючи знов. – Це мушлі під будинком. Приплив надходить.

Мені одразу сподобався цей звук, коли я прокинувся і вперше почув його серед ночі, не в змозі зрозуміти, де я, хто я і що в мене залишилося цілим. Звук став моїм.