Читать книгу Острів Дума онлайн

72 страница из 232

– Чудово. Наразі від мене питання – як там ти?

– Я в порядку. Краще, ніж у порядку, це правда.

– А хлопець, якого ти найняв…

– Він просто клас. Ліжко постелено, холодильник повний. Я як сюди приїхав уже поспав годин з п’ять.

Зависла пауза, а коли вона знову заговорила, голос звучав стурбованіше, ніж завжди.

– Ти ж не дуже налягаєш на болегамувальні пігулки, правда? Бо оксиконтин – це троянський кінь. Хоча я кажу тобі зараз те, що ти й сам добре знаєш.

– Та ні, я не перевищую приписаної дози. Насправді… – тут я осікся.

– Що, тату? Що! – її голос прозвучав так, ніби вона зараз кине слухавку і помчить в аеропорт.

– Я лише зараз усвідомив, що забув о п’ятій прийняти вікодин… – я поглянув на годинник, – і про оксиконтин о восьмій також забув. Чорти мене забирай.

– Тобі дуже болить?

– Та ні, вистачить пари пігулок тиленолу[36], щоб заспокоїтися. Принаймні до півночі.

– Напевне, це подіяла переміна клімату, – сказала вона. – І сон.

Я не мав сумнівів, що мені допомогло почасти й те, і інше, але вважав, що не тільки. Хай це відгонить божевіллям, але я вважав, що малювання теж відіграло свою роль. Фактично я був у цьому майже впевнений.