Читать книгу Острів Дума онлайн

73 страница из 232

Ми собі балакали й балакали, і потроху я став чути, що в її голосі з’являється розпач. Здавалося, вона доходила розуміння, що все, що сталося, сталося назавжди, що її батько й матір не збираються одного ранку прокинутися і все повернути назад, як було. Поза тим вона пообіцяла мені зателефонувати Пам і надіслати імейл Мелінді, повідомити їм, що я все ще залишаюся в рядах живих.

– Татку, а електронний зв’язок там є?

– Є, але зараз ти мій електронний зв’язок, Булочко.

Вона засміялася, пирснула, розреготалася. Я хотів спитати, чи вона там, бува, не плаче, але передумав. Либонь, не варто це робити.

– Ілсо? Люба, мабуть, нам уже час прощатися. Я хочу змити під душем втому від цього дня.

– Окей, але… – пауза, і раптом вибух. – Мені нестерпно думати про те, як ти житимеш там сам-один, у тій Флориді! А раптом підсковзнешся й гепнешся в тому душі? Так неправильно!

– Булочко, мені тут гарно. Справді. В мене є хлопець – його звуть…

«Урагани, – подумав я. – Канал “Погода”».

– Його звуть Джим Канторі. – Ой, що це я верзу. – Я хотів сказати – Джек.