Читать книгу Згодом онлайн
41 страница из 73
Ще щось спитати я не встигаю – мама тягне мене коридором. Біля жовтого бордюра, де батьки висаджують дітей вранці й забирають удень, припарковано седан «форд» з блимавками на даху. А поряд з ним, у синій парці з написом NYPD[3] на грудях, стоїть Ліз Даттон.
Мама підганяє мене до машини, але я впираюся і змушую її зупинитися.
– Що таке? – питаю я. – Скажи!
Я не плачу, але сльози підступають. Відколи ми дізналися про Фонд Маккензі, поганих новин було багато, і мені здається, я більше не витримаю, але чую нову порцію. Ріджис Томас помер.
З нашої корони щойно випав діамант.
8
Тут я маю зробити відступ і розказати вам про Ріджиса Томаса. Як казала моя мама, більшість письменників дивні, як какашки, що світяться в темряві, і містер Томас саме таким і був.
Сага про Роаноук – так він це називав – на момент його смерті складалася з восьми книжок, кожна завтовшки з цеглину. «Старий Ріджис завжди щедро сипле, з горою», – одного разу прокоментувала мама. У вісім років я крадькома стягнув з полиці в офісі примірник першої, «Болото смерті в Роаноуку», і прочитав. Без проблем. Читати я вмів так само добре, як і розв’язувати математичні задачі та бачити мертвих (це правда, не вихваляння). До того ж «Болото смерті» – не зовсім «Поминки за Фіннеґаном».