Читать книгу Згодом онлайн

46 страница из 73

– Залазь, чемпіоне, – сказала Ліз. Вона завжди називала мене чемпіоном. – Час не чекає.

– Я не хочу. У нас на обід будуть рибні наґетси.

– Нє-а, – мотнула головою Ліз. – Будуть «Вопери»[5] й картопля фрі. Я пригощаю.

– Сідай, – сказала мама. – Будь ласка, Джеймі.

І я поліз на заднє сидіння. На підлозі валялося кілька обгорток від фастфуду з ресторанів «Тако Белл», пахло попкорном з мікрохвильовки. Витав ще й інший запах. Він асоціювався в мене з відвідинами дядька Гаррі в різноманітних інтернатах, та принаймні не було металевих ґрат, що відділяли переднє сидіння від заднього. Я бачив такі в поліцейських серіалах, які дивилася мама (особливо вона полюбляла «Дроти»).

Мама сіла спереду, і Ліз рушила, на першому червоному світлі загальмувавши, щоб увімкнути блимавку на торпедо. Почалося «блим-блим-блим», і навіть без сирени автівки давали нам дорогу, тому ми блискавою домчали до магістралі ФДР.

Мама розвернулася і подивилася на мене між сидіннями таким поглядом, що мені стало страшно. Здавалося, вона у відчаї.