Читать книгу Згодом онлайн
45 страница из 73
Окей, на цьому наш відступ закінчено.
9
Коли ми наближалися до патрульної машини без розпізнавальних знаків (я знав, що це, бо не раз бачив її перед нашим будинком зі знаком «ЧЕРГОВИЙ ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ» на торпедо), Ліз привідкрила край куртки, щоб показати порожню кобуру. То був наш внутрішній жарт. «Коли поряд мій син, жодної зброї» – мамине непорушне правило. Ліз завжди показувала мені порожню кобуру, коли вона висіла в неї на плечах, і я безліч разів її бачив на кавовому столику в нашій вітальні. А ще – на тумбочці з того боку ліжка, яким не користувалася мама, і в дев’ять років я вже досить добре розумів, що це означає. У «Болоті смерті в Роаноуку» було кілька парких сцен за участю Лори Ґудг’ю та П’юріті Бетанкур, удови Мартіна Бетанкура («п’юріті» – чистота англійською, але це не про неї).
– А що вона тут робить? – спитав я в мами, коли ми підійшли до машини. Ліз була поряд, тому казати таке було неввічливо, навіть відверто грубо, але мене щойно висмикнули з уроку і ще до виходу надвір сказали, що наш талон на харчування анульовано.