Читать книгу Згодом онлайн

43 страница из 73

Стрижнем циклу, який змушував читачів купувати наступні книжки (тобто крім дуелей, убивств і сексу), був колосальний секрет зникнення всіх поселенців Роаноука. Чи було це справою рук головного поганця, Джорджа Тредґілла? Чи були ті поселенці мертві? Чи справді Роаноук стояв над стародавнім містом, сповненим предковічної мудрості? Що мав на увазі Мартін Бетанкур, коли сказав «Час – це ключ» перед тим, як упокоївся? Що насправді означало загадкове слово «кроатоан», вирізьблене над частоколом покинутого поселення? Мільйони читачів стікали слиною, бажаючи дізнатися відповіді на ці запитання. Якщо комусь у далекому майбутньому це здається малоймовірним, я вам просто скажу так: пошукайте твори Джудіт Кранц або Гарольда Роббінса. Їхню писанину теж читали мільйони.

Персонажі Ріджиса Томаса були класичною проєкцією. Чи, може, сказати б краще, видаванням бажаного за дійсне. Томас був дрібним зморщеним мужичком, чиє авторське фото зазвичай фотошопили, щоб його обличчя менше нагадувало жіночу сумочку. До Нью-Йорка він не приїжджав тому, що не міг. Той, хто писав про безстрашних чоловіків, які прокладають собі шлях крізь смертоносні болота, б’ються на дуелях і атлетично займаються сексом під зорями, був холостяком, страждав на агорафобію і жив сам-один. А ще в нього була страшна параноя (так казала моя мати) з приводу його роботи. Ніхто не бачив книжки, доки вона не була дописана. А після того, як перші два томи спіткав такий приголомшливий успіх і вони місяцями очолювали хіт-паради бестселерів, поняття «ніхто» поширилось і на редактора. Письменник наполягав, щоб книжки публікували в тому вигляді, в якому він їх написав, слово в слово, бо це золото.